ОСНОВНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА ЗА МСФЗ (Частина 3)

ОЗ-3

Як вже було зазначено у наших попередніх публікаціях, основні засоби є одним із головних активів практично будь-якого виробничого підприємства, тому що саме вони є ядром операційного процесу. Тому зовнішні користувачі фінансової звітності дуже зацікавлені в належному розкритті інформації про основні засоби.

 «Обліково-політична» інформація

Вимоги до розкриття інформації про основні засоби у звітності регламентовано МСБО 16 «Основні засоби». У примітках до фінансовій звітності слід розкривати для кожного класу основних засобів наступне:

  1. Бази оцінки, що їх застосовували для визначення валової балансової вартості;
  2. Застосований метод амортизації;
  3. Застосовані строки корисної експлуатації або норми амортизації.

Обрання методу амортизації та попередня оцінка строку корисної експлуатації активів є питаннями судження. Унаслідок цього розкриття інформації про прийняті методи та попередньо оцінені строки корисної експлуатації або норми амортизації надає користувачам фінансової звітності інформацію, яка дає їм змогу переглядати політику, обрану управлінським персоналом, та робити порівнювання з іншими підприємствами.

Якщо підприємство має намір чи повинно через зміну в нормативних вимогах удосконалити власну облікову політику, підприємство розкриває характер і вплив зміни в обліковій оцінці, які впливають у поточному періоді або очікується, що впливатимуть у подальших періодах. Щодо основних засобів, то розкриття такої інформації може бути результатом змін у попередніх оцінках стосовно:

  • сум ліквідаційної вартості;
  • попередньо оцінених витрат на демонтаж, переміщення чи відновлення об’єктів основних засобів;
  • строків корисної експлуатації;
  • методів амортизації.

«Обліково-математична» інформація

Є невиключний перелік і щодо розкриття числової інформації про основні засоби. Він зокрема включає таблицю узгодження балансової вартості основних засобів, яка має включати:

  • валову балансову вартість та суму накопиченої амортизації разом з накопиченими збитками від зменшення корисності на початок та кінець періоду;
  • суми надходжень основних засобів;
  • придбання в результаті об’єднань бізнесу;
  • збільшення або зменшення протягом певного періоду, які виникають у результаті переоцінок, а також у результаті збитків від зменшення корисності, визнаних або сторнованих в іншому сукупному доході;
  • збитки від зменшення корисності, визнані в прибутку чи збитку, та результати відновлення корисності;
  • вибуття активів, включаючи їх переведення до груп вибуття;
  • амортизацію (знос), нараховану за період;
  • інші зміни.

Нерелевантна для підприємства інформація до приміток не вноситься.

Якщо підприємство готує звітність у валюті подання, відмінній від функціональної, або у процесі консолідації закордонної господарської одиниці, додатково розраховуються чисті курсові різниці від переведення в іншу валюту подання.

 

Додатково розкриваються відомості про:

  • Наявність та суми обмежень на права власності, а також вартість основних засобів, переданих у заставу для забезпечення зобов’язань;
  • Суму капітальних витрат, визнаних у балансовій вартості об’єкта основних засобів у ході його будівництва;
  • Суму контрактних зобов’язань, пов’язаних із придбанням основних засобів, які укладені на звітну дату та підлягають виконанню у наступних періодах;
  • Компенсації, отримані від третіх сторін за об’єкти основних засобів, корисність яких зменшилася, або які були втрачені.

Ті підприємства, які використовують модель обліку основних за переоціненою вартістю, повинні розкривати наступну інформацію:

  • дату, на яку проводилась переоцінка;
  • дані про незалежного оцінювача, що залучався;
  • методи та суттєві припущення, застосовані під час попередньої оцінки справедливої вартості об’єктів;
  • міру, якою справедлива вартість об’єктів була визначена безпосередньо шляхом посилання на співставні ціни на активному ринку або нещодавні ринкові операції між незалежними сторонами або попередньо визначена із застосуванням інших методів оцінки вартості;
  • для кожного переоціненого класу основних засобів – балансову вартість, яка була б визнана, якби активи обліковували за моделлю собівартості;
  • дооцінку із зазначенням зміни за період та будь-які обмеження щодо розподілу активів між акціонерами.

Навіть якщо підприємство обліковує основні засоби за моделлю собівартості, у випадку  якщо балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості, у примітках до статті слід навести дані про справедливу вартість таких основних засобів.

На основні засоби також поширюються вимоги щодо тестування наявності ознак знецінення, а також щодо вартісної інформації наступного характеру:

  • Балансову вартість основних засобів, що їх тимчасово не використовують;
  • Валову балансову вартість будь-яких повністю замортизованих основних засобів, які ще використовуються у господарській діяльності;
  • Балансову вартість основних засобів, які вибули з активного використання та не класифіковані як утримувані для продажу.

Приклад розкриття інформації про основні засоби підприємства.

 

Примітка Х.  Ключові положення облікової політики

б) Основні засоби

Первісне визнання основних засобів

Основні засоби  визнаються підприємством активом лише в разі, якщо:

  • існує ймовірність того, що підприємство отримає певні економічні вигоди у майбутньому;
  • первісна вартість може бути оцінена надійним способом;
  • призначений для використання протягом більш ніж одного робочого циклу (як правило, більше 12 місяців).

Основні засоби, створені (побудовані) підприємством, включаються до відповідної групи засобів з моменту приведення їх до технічної готовності для експлуатації за цільовим призначенням.

Витрати після первісного визнання основних засобів

Будь-які подальші витрати, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод від активу, збільшують балансову вартість активів. В іншому випадку підприємство визнає подальші витрати витратами періоду, в якому вони були понесені. Виходячи з цього підприємство ділить всі витрати, пов’язані з основними засобами, на наступні типи:

  • поточний ремонт і витрати на технічне обслуговування;
  • капітальний ремонт, включаючи модернізацію.

/ За матеріалами журналу “ДОВІДНИК ЕКОНОМІСТА” (витяг)/

Автори: 

Сергій Рогозний,
аудитор, САР, DipIFR, член Ради ФПБАУ,
член ВПГО «Спілка аудиторів України»

Ольга Карпачова,
фінансовий аналітик,
сертифікований бухгалтер IFA, MBA, член ФПБАУ

Комментирование на данный момент запрещено, но Вы можете оставить ссылку на Ваш сайт.

Комментарии закрыты.