ОСНОВНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА ЗА МСФЗ (Частина 2)

ОЗ-2

Особливістю основних засобів є той факт, що вони використовуються у господарській діяльності протягом тривалого періоду, приймаючи участь у кількох, а той й у десятках чи сотнях виробничих циклів. По мірі фізичного та морального старіння їх вартість повинна бути перенесена на витрати періоду чи собівартість вироблюваної продукції (робіт, послуг) через механізм амортизації.

 

Сутність амортизації

 На будь-який актив підприємства, що стоїть на балансі підприємства та визначається як основний засіб, повинна нараховуватись амортизація. Згідно МСБО 16 під амортизацією розуміють систематичний розподіл суми активу, що амортизується, протягом строку його корисної експлуатації.

Міжнародні стандарти для визначення амортизації активів застосовують два терміни: depreciation та amortization. Перший з них як правило зустрічається у контексті систематичного розподілу на витрати вартості основних засобів, і є еквівалентом нашого терміну «знос», а другий застосовується для нематеріальних активів та фінансових інструментів. Для цілей даної статті ми приймаємо терміни амортизація та знос як еквіваленти.

Суму активу, що амортизується, слід розподіляти на систематичній основі протягом строку його корисної експлуатації.

Амортизацію визнають, навіть якщо справедлива вартість активу перевищує його балансову вартість. Зауважимо, що на відміну від вимог п.23 ПСБО 7 «Основні засоби», на період реконструкції, модернізації та консервації активу нарахування амортизації не призупиняється.

Амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив чи групу активів класифікують як утримуваний для продажу, або на дату, з якої припиняють визнання активу. Отже, амортизацію не припиняють, коли актив не використовують або він вибуває з активного використання, доки актив не буде амортизований повністю. Проте, окремі методи амортизації передбачають відсутність відрахування амортизації, якщо немає виробництва.

Що стосується землі та будівель, то вони є окремими активами, і їх обліковують окремо, навіть якщо їх придбали разом. За деякими винятками земля має необмежений строк корисної експлуатації і внаслідок цього не амортизується. Будівлі мають обмежений строк корисної експлуатації і внаслідок цього є активами, що амортизуються. Збільшення вартості землі, на якій стоїть будівля, не впливає на визначення суми будівлі, що амортизується.

Якщо собівартість землі включає в себе витрати на демонтаж, переміщення та відновлення території, ця частина земельного активу амортизується протягом періоду вигід, отриманих під час здійснення цих витрат. У деяких випадках сама земля може мати обмежений строк корисної експлуатації, тоді її амортизують методом, який відображає вигоди, що мають бути отримані від неї.

 

Корисний строк експлуатації

Майбутні економічні вигоди, втілені в активі, споживаються підприємством переважно через використання активу. Проте інші фактори, такі як технічне або комерційне старіння, а також моральний і фізичний знос активу в той час, коли цей актив не використовують, призводить до зменшення очікуваних від активу економічних вигід. Відповідно, при визначенні корисного строку експлуатації активу треба брати до уваги всі наступні чинники:

  • очікуване використання активу;
  • очікуваний фізичний та моральний знос, залежний від операційних чинників, таких як кількість змін, протягом яких має використовуватися актив, програма ремонту та технічного обслуговування підприємства, а також нагляд за активом та його обслуговування тоді, коли актив не використовують;
  • технічний або комерційний знос, який виникає через зміни та вдосконалення виробництва або від зміни ринкового попиту на вироблені активом продукти чи послуги;
  • правові або подібні обмеження використання активу, такі як закінчення строку пов’язаної з ним оренди.

Строк корисної експлуатації активу визначають, виходячи з очікуваної корисності активу для підприємства. Політика управління активами підприємства може включати в себе їхнє вибуття після деякого визначеного часу або після споживання певної частки економічних вигід, утілених в активі. Унаслідок цього строк корисної експлуатації активу може бути меншим, ніж строк його економічної експлуатації. Оцінка строку корисної експлуатації активу має спиратися на судження, яке ґрунтується на досвіді використання підприємством подібних активів.

 

Приклад 1

31 грудня 2015 року компанія придбала приміщення станції техобслуговування (СТО) разом із земельною ділянкою. Вартість придбання разом з витратами на переоформлення становила  5 млн. грн. На думку експертів, справедлива вартість земельної ділянки на дату придбання складала 2 млн.грн., а термін експлуатації будівлі – 25 років.

Відповідно до генерального плану міста, частина земельної ділянки, що використовується компанією як автостоянка, до початку 2021 року має бути переведена у сквер. Витрати на рекультивацію відповідної частини стоянки на дату придбання комплексу складали 40 тис.грн.

Одразу по придбанню, приміщення СТО було закрито на реконструкцію. Вклавши додаткові 310 тис.грн., з 1 липня 2016 року станцію відкрили для клієнтів.

Визначимо які з перерахованих витрат компанії підлягають амортизації, та який їх строк корисної експлуатації  ( у тис.грн.).

  • Первісна вартість будівлі у розмірі 5000 – 2000 = 3000 тис.грн підлягає амортизації упродовж 25 років.
  • Майбутні витрати на рекультивацію ділянки в сумі 40 тис.грн. мають бути виділені з вартості земельної ділянки та підлягають амортизації упродовж 5 років – до кінця 2020 року.
  • Земельна ділянка вартістю 2000 – 40 = 1960 тис.грн. не амортизується.
  • 310 тис.грн. витрат на реконструкцію мають амортизуватись решту 24.5 років терміну корисної експлуатації приміщення. За період реконструкції у 1-му півріччі 2016 року нарахування зносу приміщення не призупиняється.

/ За матеріалами журналу “ДОВІДНИК ЕКОНОМІСТА” (витяг)/

Автори: 

Сергій Рогозний,
аудитор, САР, DipIFR, член Ради ФПБАУ,
член ВПГО «Спілка аудиторів України»

Ольга Карпачова,
фінансовий аналітик,
сертифікований бухгалтер IFA, MBA, член ФПБАУ

Комментирование на данный момент запрещено, но Вы можете оставить ссылку на Ваш сайт.

Комментарии закрыты.