ОСНОВНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА ЗА МСФЗ (Частина 1)

ОЗ-1

Основні засоби є основою виробничого процесу будь-якого підприємства. Головним питанням при відображенні основних засобів є визнання активу, визначення балансової вартості, амортизаційні відрахування і коректне розкриття інформації. Дане питання відповідно до міжнародних стандартів регулює МСБО 16 «Основні засоби».

Під основними засобами слід розуміти матеріальні об’єкти, що утримуються для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей та використовуватимуться протягом більш ніж одного періоду.

МСБО 16 не застосовується до:

  • основних засобів, класифікованих як утримувані для продажу;
  • біологічних активів, пов’язаних із сільськогосподарською діяльністю;
  • визнання та оцінки активів, пов’язаних з розвідкою та оцінкою прав на корисні копалини та запасів корисних копалин, такі як нафта, природний газ та подібні невідтворювані ресурси.

Але, якщо для розробки або збереження вищенаведених активів, окрім основних засобів утримуваних для продажу, застосовуються інші основні засоби, то фахівцям з фінзвітності треба керуватися МСБО 16.

Беремо на баланс

Собівартість об’єкта основних засобів слід визнавати активом, якщо:

  • є ймовірність, що майбутні економічні вигоди, пов’язані з об’єктом, надійдуть до підприємства;
  • собівартість об’єкта можна достовірно оцінити.

Запасні частини та допоміжне обладнання відображаються як запаси та визнаються в прибутку чи збитку в процесі їхнього споживання. Проте основні запасні частини та резервне обладнання розглядаються як основні засоби, якщо використовуватимуться протягом більше одного періоду. Так само, якщо запасні частини та допоміжне обладнання можуть використовуватися тільки у зв’язку з об’єктом основних засобів, їх обліковують як основні засоби.

Коли підприємство купує основні засоби з метою безпеки чи охорони довкілля, то такі активи розглядаються як актив тому, що вони уможливлюють надходження майбутніх економічних вигід від пов’язаних з ними активів основних засобів. Проте остаточну балансову вартість такого активу та пов’язаний з нею актив перевіряють на зменшення корисності.

Об’єкт основних засобів, який відповідає критеріям визнання активу, слід оцінювати за його собівартістю.

Собівартість об’єкта основних засобів складається з:

  • ціни його придбання, включаючи імпортні мита та невідшкодовувані податки на придбання після вирахування торговельних знижок та цінових знижок.
  • будь-яких витрат, які безпосередньо пов’язані з доставкою активу до місця розташування та приведення його в стан, необхідний для експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом.
  • первісної попередньої оцінки витрат на демонтаж, переміщення об’єкта та відновлення території, на якій він розташований, зобов’язання за якими суб’єкт господарювання бере або коли купує цей об’єкт, або коли використовує його протягом певного періоду з метою, яка відрізняється від виробництва запасів протягом цього періоду.

Собівартість об’єкта основних засобів являє собою грошовий еквівалент ціни на дату визнання. Якщо платіж відкладають на строк довший, ніж звичайний строк кредиту, різниця між грошовим еквівалентом ціни і загальними виплатами визнається як відсотки за період кредиту, якщо такі відсотки не капіталізують.

Один або кілька об’єктів основних засобів можна придбати в обмін на немонетарний актив чи активи або поєднання монетарних та немонетарних активів. Обмін одного немонетарного активу на інший. Собівартість такого об’єкта основних засобів оцінюється за справедливою вартістю, якщо операція обміну має комерційну сутність та справедливу вартість отриманого активу або відданого активу можна достовірно оцінити. Якщо придбаний об’єкт не оцінюється за справедливою вартістю, його собівартість оцінюють за балансовою вартістю відданого активу.

Підприємство визначає, чи має операція обміну комерційну сутність, розглядаючи, якою мірою очікується зміна майбутніх грошових потоків унаслідок операції.

Справедливу вартість активу, щодо якого немає порівнюваних ринкових операцій, можна обґрунтовано оцінити, якщо відхилення в діапазоні обґрунтованих попередніх оцінок справедливої вартості є незначними для цього активу або імовірність різних попередніх оцінок у межах діапазону можна обґрунтовано оцінити та використати під час оцінки справедливої вартості. Якщо підприємство може достовірно оцінити справедливу вартість отриманого активу або відданого активу, тоді справедлива вартість відданого активу використовується для оцінювання собівартості отриманого активу, якщо справедлива вартість отриманого активу є більш очевидною.

 

Приклад 1

У січні 2014 року компанія придбала насос гідравлічний вартістю 30 000 грн., у т.ч. ПДВ 20%. За доставку підприємство сплатило 1800 грн. з ПДВ, ще 1000 грн. без ПДВ коштували пусконалагоджувальні роботи. Підприємство розраховує, що насос буде експлуатуватись упродовж 5 років. При цьому ліквідаційна вартість обладнання при розрахунку зносу компанією не оцінюється (тобто, дорівнює нулю).

Визначимо первісну вартість насосу.

Первісна вартість буде включати договірну вартість без ПДВ (30 000*100%/120%=25 000 грн), транспортні послуги (1800*100%/120%=1500 грн) та пусконалагоджувальні роботи (1000 грн.)

ПВ = 25000+1500+1000=27500 грн.

/ За матеріалами журналу “ДОВІДНИК ЕКОНОМІСТА” (витяг)/

Автори: 

Сергій Рогозний,
аудитор, САР, DipIFR, член Ради ФПБАУ,
член ВПГО «Спілка аудиторів України»

Ольга Карпачова,
фінансовий аналітик,
сертифікований бухгалтер IFA, MBA, член ФПБАУ

Комментирование на данный момент запрещено, но Вы можете оставить ссылку на Ваш сайт.

Комментарии закрыты.